Поверхнево-нашивні рахункові шви

Для української народної вишивки характерне засто­сування великої кількості вишивальних технік (штапівка, хрестик, занизування, набирування, мережка, вирізування та ін.). Техніка вишивання може включати цілий ряд вишивальних швів, яких в українській народній вишивці відомо понад сто.

Усі техніки вишивання можна поділити на поверхнево-нашивні і прозорі. Техніки, в яких вишивають на суцільній поверхні тканини, не висмикуючи чи вирізаючи ниток, називають поверхнево-нашивними. Можна зустріти також іншу назву цих технік — глухі.

До поверхнево-нашивних технік належать: хрестик, ре­тязь, штапівка, занизування, лиштва, низь, гладь, набирування, солов'їні вічка, зерновий вивід, кафасор, поверхневий верхоплут, курячий брід, кручений шов та ін.

Техніки вишивання розрізняють однобічні і двобічні. Однобічні утворюють візерунок лише з лицьового боку виробу, а з виворітного видимі лише окремі стібки та переходи ниток. У двобічних технік узор майже однаковий з обох боків тканини.

Поверхнево-нашивні техніки вишивання бувають рахункові й вільні. Рахункові виконують за точним розрахунком ниток на тканині (штапівка, хрестик, занизування та ін.). Вільні техніки не потребують точного підрахунку ниток, їх найчастіше вишивають за попередньо нанесеним контуром малюнка на тканину (художня гладь, полтавська гладь, рушниковий шов та ін.).